Земельний сервітут для проходу та проїзду до земельної ділянки

Ґрунтовий проїзд, досліджений під час земельно-технічної експертизи сервітуту

Коли доступ до земельної ділянки став предметом експертизи

У межах земельного спору необхідно було встановити, чи існує реальний прохід або автомобільний проїзд до однієї земельної ділянки без використання частини сусідньої території. Окремо перед експертом поставили питання про технічну можливість облаштування з’їзду через суміжну ділянку після демонтажу частини огорожі та про можливі варіанти земельного сервітуту.

Для публікації вилучено персональні дані, кадастрові номери, точну адресу, номер судової справи та інші ідентифікатори. Збережено технічну суть завдання, фактичні обставини, методи дослідження і встановлені результати.

Натурне обстеження, геодезичні вимірювання та аналіз доступу

Експерт дослідив матеріали судової справи й відомості про земельні ділянки, провів обстеження на місцевості, фотографічну фіксацію та необхідні геодезичні вимірювання. Під час робіт використовувався GNSS-приймач Leica GS08 plus, а просторові дані опрацьовувалися у ліцензійному програмному забезпеченні Digitals/Delta XE; для картографічного аналізу також застосовувалась геоінформаційна система QGIS.

На місцевості фіксувалися фактичні проїзди, огорожі, ворота, будівлі та споруди, а також можливість сполучення досліджуваної ділянки із землями загального користування. Геодезична зйомка дала змогу не обмежуватися кадастровою схемою, а перевірити реальну ситуацію безпосередньо на території.

Чи був інший проїзд до ділянки

За результатами обстеження встановлено, що фактичний автомобільний доступ до меж досліджуваної ділянки міг бути організований від наявного ґрунтового проїзду, який проходив територією суміжної земельної ділянки. Інших існуючих проїздів від земель загального користування на момент дослідження не було.

Між земельними ділянками була встановлена металева огорожа, яка перешкоджала безпосередньому заїзду. Експерт окремо оцінив технічну можливість демонтажу частини огорожі або влаштування воріт для організації безперешкодного проїзду.

Три технічно можливі варіанти земельного сервітуту

У висновку розроблено три варіанти проходу та проїзду. Для кожного визначено трасу, ширину проїзду, довжину, площу частини земельної ділянки, на яку пропонувалося встановити сервітут, а також координати кутів повороту його меж.

Найкоротший варіант передбачав проїзд шириною 3,5 м і довжиною 187 м; площа сервітуту становила 0,0651 га (651 м²). Два інші варіанти мали довжину відповідно 731 м і 761 м та площу 0,2532 га і 0,2660 га. При формуванні маршрутів враховувалися наявні будівлі, споруди, огорожі, металеві ворота та вимоги нормативних документів, застосованих у дослідженні.

Результат земельно-технічної експертизи сервітуту

Експертиза підтвердила технічну можливість організувати доступ через суміжну земельну ділянку та надала три графічно і координатно визначені варіанти встановлення земельного сервітуту. Висновок не встановлював саме право сервітуту замість суду, а вирішував технічні питання доступу, конфігурації, площі та можливих маршрутів проходу і проїзду.

Такий підхід дозволяє суду або сторонам спору оцінювати не абстрактну потребу в доступі, а конкретні технічно опрацьовані варіанти з урахуванням фактичного стану місцевості.

Про джерело цього кейсу

Матеріал підготовлено на основі реального висновку судового експерта УЦСЕ за результатами земельно-технічної експертизи. технічні обставини, методи, вимірювання, варіанти та результати збережено в межах первинного висновку без додавання непідтверджених фактів.

Що саме робить варіанти сервітуту перевірюваними

Кожен запропонований маршрут був описаний не лише словесно. У висновку наведено графічні додатки та каталоги координат кутів повороту меж сервітуту. Це дає змогу відтворити контур кожного варіанта, перевірити його площу та співвіднести трасу з фактичними об’єктами на місцевості.

Експерт також розмежував існуючу ситуацію та перспективні наміри: у матеріалах згадувалося планування окремої дороги, однак на момент обстеження її будівництво не було розпочато. Тому висновок щодо доступу ґрунтувався саме на фактичному стані місцевості на дату дослідження.